08 вересня 2020

«Грамотним не народився, а навчився»

 


02 вересня 2020

 Ось і настав перший осінній місяць – вересень.🍂
🍁Його назва пов’язана з вересом – рослиною, дуже поширеною на Поліссі.
🍁Цей вічнозелений кущ квітує з серпня і до кінця жовтня. Але найпишніше рожево-бузкове суцвіття вкриває соснові бори, торф’яники та піщані пагорби саме у вересні.
🍁У білорусів цей місяць називають – вересєнь, поляків вжесєнь; у перекладі з литовської мови вересень означає «місяць вересу», в латинській – «місяць цвітіння вересу».
🍁Вічнозелені кущики вересу з дрібненькими бузково-рожевими квіточками милують око будь-кому, чий погляд спинився на них. Різні сорти вересу відрізняються один від одного барвистими і красивими відтінками кольорів: від білого до пурпурно-фіолетового.
🍁 Вересок, верест, вереск, вересінь, підбрусничник, багно, горобина гречуха — все це назви однієї рослини.
Зазвичай цю рослину називають верес звичайний, або просто верес.
Але верес звичайний — рослина незвичайна.
🍁Існує легенда, що верес — єдина рослина, яка на прохання Бога погодилась рости на пустельних скелястих схилах. За це Господь дарував рослині невибагливість, чудовий аромат, неперевершене цвітіння і відмінні медоносні якості.
🍁Мед з вересу густий, запашний, трохи терпкуватий і, порівняно з медом з інших рослин, містить більше мінеральних та білкових речовин).
🍁У Норвегії верес вважається національним символом.
🍁 "Де росте верес, там і людина зможе жити» (шотландська приказка)
🍁У культурі Шотландії верес посідає особливо почесне місце. З його листочків видобувають жовтий барвник для відомої тканини шотландки, з якої шиють пледи та кілти — національне вбрання шотландців. Верес — головна складова вересового елю — традиційного шотландського міцного пива, перша згадка про яке датована ще другим століттям до нашої ери.
Шотландію називають також країною вересового меду, а у Стародавній Шотландії верес був зображеним на гербі одного з кланів.
🍁 Відомо також, що на територію Шотландії припадає три чверті вересових запасів світу. Тому саме там він знайшов і найбільше використання. З вересу робили дахи, плели домашнє начиння, ним фарбували шкіри й тканини, а вересом і вересовим борошном годували овець. А в передгір’ї Шотландії й зараз діє унікальна фабрика з виробництва ювелірних виробів та сувенірів із деревинних стебел вересу, якому, крім всього, ще й приписують магічну властивість відганяти злих духів.
🍁Курці ж усього світу високої думки про трубки з міцних коренів вересу, їх цінував і Жорж Сіменон.
🍁 Наукова назва вересу — Calluna — походить від грецького слова «Kallunein» — «очищати».
🍁Пов’язано це з тим, що в старовину з вересу робили мітли. Ось і в одній з ірландських казок овечий пастух в’яже віники з вересу, підшукуючи стебла достовірніше для городянок, які не дуже-то люблять нахилятися.
🍁Утім, в інших культурних регіонах верес також користувався шаною. У Давньому Римі, наприклад, верес вважався рослиною, присвяченою богині кохання Венері, а в Єгипті – Ісиді, дружині бога Осиріса. Верес посідав почесне місце й у віруваннях кельтських жерців-друїдів.
🍁Ця рослина здавна цінується не лише за чарівність і витривалість, але й за цілющі властивості. Одне з них було підказане самою природою, а точніше, дикими мешканцями лісу.
🍁Норвезькі мисливці не раз помічали, що на деяких ділянках верес сильно пом’ятий і зламаний. Виявилося, що до заростей багаторічного чагарнику йдуть поранені і хворі ведмеді, які буквально катаються в вереску, сік якого зупиняв кров, служив ранозагоювальним і знезаражуючим засобом.
🍁 Люди перейняли корисні знання. Сьогодні верес включений в офіційну фармакопею, а вивченням складу і властивостей «зеленого цілителя» займаються сучасні біохімічні лабораторії.
🍁В літературі теж є згадки про цю запашну рослину. В 1880 році світ побачила чудова балада відомого шотландського письменника Р. Л. Стівенсона «Вересовий мед». В якій розповідається про батька і сина, які понад усе прагнули зберегти таємницю рецепту вересового меду. Твір був написаний на основі легенд і переказів XV століття.
🍁А квіти рожевого і бузкового вересу дуже любила Жорж Санд.
🍁Вересові букети, зібрані восени, дочекаються наступної весни — як згадка про ліс, осінь, теплі дні й гудіння бджіл над рожево-бузковими кущиками — і поліпшать настрій зимової пори.

Світлина від Волинська обласна бібліотека для дітей.Офіційна сторінка.

20 серпня 2020


Ми своєї долі ковалі

19 серпня 2020

 Яблучний Спас, одне з найпопулярніших у народі свят, відзначається 19 серпня. Що можна і що не можна робити в цей день, які продукти дозволяються їсти.
Яблучний Спас - це народна назва свята Преображення Господнє, яке віряни відзначають 19 серпня. Це свято приурочене явищу появи воскреслого Ісуса Христа своїм учням, коли ті молилися на горі Фавор.
Оскільки день присвячений Ісусу - Спасителю, то народ називає його Спас. Також у цей час йде строгий Успенський піст, під час якого можна "рятуватися" свіжими яблуками. Звідси і народна назва свята - Яблучний Спас.
Традиції на Яблучний Спас 2020
- Віряни в цей день освячують не тільки яблука, але і виноград та інші дари землі. Люди вважають, що плоди набувають цілющої сили.
- Яблука їли сирими, запікали з медом, варили з них компоти і варення.
- Цього дня яблука дарували рідним, сусідам, друзям, малозабезпеченим.
- 19 серпня ворожили на майбутнє. Якщо яблуко кисле - попереду труднощі і перешкоди, якщо солодке - щастя і радість.
Прикмети на Яблучний Спас 2020
- Яка погода стоїть на Яблучний Спас, такою буде і на Покров
- Якщо день сухий і теплий, значить, осінь буде м'якою і без дощів, а зима суворою
-Дощ у цей день - осінь буде рання з великою кількістю опадів
-Якщо листя на деревах у цей день вже жовте - осінні холоди настануть з дня на день
Що не можна робити 19 серпня
-Заборонялося працювати в полі і городі, займатися домашніми справами
-Не можна купатися у відкритих водоймах
-Вбивати комах
-Шумно святкувати і вдаватися до обжерливості

18 серпня 2020

Усе моє, все зветься Україна

29 липня 2020

Вийшла книга про історію Дубища та Єлизаветина

 
Списки краєзнавчої літератури у Рожищенському районі поповнилися ще одним виданням. Цими днями у луцькому видавництві «Вежа» вийшла друком книга під назвою «Дубище-Єлизаветин. Історія волинських сіл у фотографіях, описах та документах».
Авторами видання є краєзнавці Леонід Козярчук та Сергій Янішевський. Про вихід книги вони повідомили 
Книга описує історію сіл Дубище та Єлизаветин через призму спогадів мешканців, фотографій, а також архівних документів. Починаючи від найдавніших часів і до сьогодення історія охоплює події, що відбувалися та долі людей краю. Крім того, у книзі представлені свідчення й про культурну та духовну спадщини населених пунктів, розвиток у сучасності.
Дубище та Єлизаветин – сусідні населені пункти, що тісно між собою пов’язані. Історія одного сягає сивої давнини часів князя Любарта, історія іншого зовсім нова і пов’язана з німецькими колоністами Волині. Усе це приховують сховища архівів та сторінки численних справ, що там зберігаються.
Велику роль у книзі грають людські долі, що пов’язані тісною ниткою з селами. У залишених спогадах прослідковується історія населених пунктів крізь призму драматизму тодішніх реалій. Саме люди стають тією частинкою, яка суттєво доповнює архівні джерела та заповнює білі плями на сторінках історії населених пунктів.
Матеріали для книги збирав Леонід Козярчук впродовж 10 років, коли працював над книгою «Сторінки історії містечка Рожище».
У новому виданні на 250 сторінок формату А4 крім власне текстової інформації зібрано 489 ілюстрацій та 14 таблиць. Книгу можна придбати безпосередньо в авторів.