21 вересня 2013

21 вересня - "Друга Пречиста"

Rizdvo BohorodyciДвадцять першого вересня відзначають свято Різдва Пресвятої Богородиці, або у народі "Другої Пречисти". Це свято ще називають “осениною” – адже цього дня за народним календарем настає осінь.
За церковними переказами, Богородиця народилася за тих часів, коли релігія була в занепаді. Марія була обрана на роль матері Ісуса Христа, оскільки була дуже благочестива. Вона слухняно навчалася в монастирі, сумлінно вивчала Святе Письмо, а отже, якнайкраще підходила для виконання важливої місії народження Сина Божого.
Свято Другої Пречистої традиційно вважається жіночим святом, коли жінку належить вшановувати як продовжувачку роду. Це свято, очевидно, успадковує давнє арійське свято Рожениць, коли наші предки висловлювали подяку “польним духам”, тобто опікунам нив та врожаю, дідам-ладам, які спочатку засівали і пророщували зерно, а потім поливали.
Жiнки, в яких немає дiтей, справляють обiд i запрошують бiдних — «щоб молилися Богородицi за їхніх дiтей». Такi жiнки також замовляють службу Божу в церквi, а пiсля богослужiння запрошують людей до себе на обiд.
Кажуть, що молитви до Пресвятої Богородиці майбутніх матерів про здоров’я та щастя дітей, на яких вони чекають, у цей день мають особливу силу. 
Різдво Пресвятої Богородиці відзначається як свято справжньої радості. У ці дні не працювали, не пустували, а після молитов у храмі збирали веселі гостини. Урочистості підкріплювалися святковим застіллям. Окрім обов’язкових рибних страв, готували всілякі м’ясні: борщ із свининою чи птицею, печеню чи то душенину з м’ясом, різноманітну городину, фаршировану м’ясною начинкою, голубціпирогимлинці,вареники. Звичайно, багато страв готували і з сиру. Цей сезон передбачає широке вживання свіжих овочів і фруктів. Усе це активно використовувалося в народній кухні.
На Другу Пречисту припадає і останній термін заготівлі чарівного зілля. Вважалося, що зібрані між Першою і Другою Пречистими приворотні трави мали особливу властивість привертати хлопця до дівчини (чоловіка до жінки) і навпаки. Тим-то й були зумовлені останні походи по калину й барвінок. Про те дітям забороняли ходити польовими та лісовими дорогами, бо “там вужі сушаться”.
Також з цього дня  вже можна було засилати сватів до дівчат. “Прийшла Пречиста – принесла старостів нечиста”.  Якщо ж молоді вже зіграли весілля, то в цей день до них у гості йде родина, а молодим треба звiтувати перед гостями про своє подружнє життя. Молоді також йдуть в гості: як правило, до батькiв молодої разом з свекром i свекрухою для вставлення та пiдтримки добрих стосунків мiж невiсткою та батьками чоловiка і мiж родинами сватiв.
Для пасічників це був останній термін утеплення вуликів на зиму, а власники овець завершували удруге їх стригти.
Під цю пору зазвичай холоднішає, дні стають похмурими, йдуть дощі. До Другої Пречистої годилося повністю викопати бульбу і засіяти землю житом.

Прислів'я і приказки про Другу Пречисту:

  • Прийшла Перша Пречиста – одягла природа намисто, прийшла Друга Пречиста – взяла комара нечиста, прийшла Третя Пречиста – стала діброва безлиста.
  • Прийшла Пречиста – на дереві чисто, а прийде Покрова – на дереві голо.
  • Пречиста – картопля чиста.
  •  Користувачі  бібліотеки  ознайомилися  з викладкою літератури: "Друга Пречиста   дощем поливає"  

19 вересня 2013

ІНТЕРНЕТ-МАНДРІВКА:" ЗЕМЛЯ РОЗКРИВАЄ СВОЇ ТАЄМНИЦІ"

Що може бути захопливішим за нові відкриття? Планета Земля чекає на своїх дослідників і розкриває перед ними свої таємниці.
Користувачі поринули в інтернет – мандрівку , познайомилися  з дивовижними тваринами і рослинами, здійснили захопливу подорож по країнах і континентах, розкрили загадки давньої і нової історії.Та це не просто інтернет – мандрівка, а калейдоскоп цікавих повідомлень під назвою «Знайомтесь: " Загадки і таємниці  нашої планети"   Присутні дізнались про чисельні таємниці землі папуг, про історію відкриття п’ятого континенту, дізналися про незвичайну і найстарішу зі скель на нашій планеті – Айєрс Рок і, звичайно, познайомилися з аборигенами.

Дітям дуже сподобалися документальні фільми :"Таємниці світу: непізнане і незрозуміле навіть у XXI столітті,"Таємниці пірамід"" Не обійшлося без гри: діти складали діораму. Крім того, мандрівники познайомилися з незвичайними, рідкісними тваринами і рослинами  за допомогою кросворда, який потрібно було розгадати.
Ще багато Земля розкриває  свої таємницІ , тому запрошуємо вас, та ваших друзів стати справжніми мандрівниками і шукачами пригод.
Чекаємо на Вас в бібліотеці!






 

11 вересня 2013

11 ВЕРЕСНЯ - ГОЛОВОСІКА, ІВАНА ПІСНОГО .

Іван ПредтечаТак у народі звуть церковне свято Усікновення (Усічення) голови Пророка, Предтечі і Хрестителя Господня Івана. Цей пророк молився за всіх грішних людей і усовіщав їх покаятись. Вони його не слухали, грішили далі. Правив на той час в Іудеї цар Ірод, дуже великий грішник, якого Іван Хреститель усовіщав прилюдно, картав його, що він одружився з жінкою свого брата. Як свідчить Євангеліє, за промови проти беззаконня Івана за наказом царя Ірода кинули до в’язниці. Та він продовжував проголошувати пророцтва, в яких віщував про прихід Сина Божого. Цар Ірод боявся цих пророцтв, тому навіть думки не мав страчувати Івана Предтечі. Та його жінка мала лихі наміри - хотіла владу тримати за допомогою магії. Вона спокусила царя Ірода красою своєї дочки, що приходилась йому небогою, яка станцювала перед ним танок живота. Розпалений пристрастю, цар Ірод зголосився за танок виконати бажання небоги. Вона забажала, щоб їй піднесли на блюді голову Івана Хрестителя. Цар дотримав даного слова й наказав відтяти Івану голову, яку й принесли небозі та цариці на блюді. І та свята голова промовила до людей: “Покайтеся й у цей день не січіть ніякої голови, то й у вас не буде боліти ніколи голова”.
Іван Пісний. Іван Пролітний. Іван Предтеча. Іван Пісний - осені рябої отець хресний. Коли журавлі на південь пішли - рання зима. "Іван Пісний прийшов, літо червоне відвів". "З пісного Івана не виходить чоловік в поле без каптана". "Іван Предтеча жене птицю за море далеко", а "Коли журавлі на південь пішли - до ранньої зими, скоро настануть холоди".
З Івана Пісного прибирали ріпу, але "Ріпне" свято відзначалося без пісень, тому що Соломія танцями та піснями випросила відрубати голову Івана Хрестителя. Свято відзначалося пісної їжею, частуванням бідних, жебраків, подорожніх, але не дозволялося їсти нічого круглого: капусту, цибулю, кавуни, яблука, картопля, так як вони нагадують голову Івана Хрестителя, також не можна брати в руки ніж і взагалі гострі предмети. Говорили, що якщо хто-небудь у цей день стане рубати капусту, то на ножі з'явиться кров, тому "На Предтечу кругле не їдять, борщу не варять". Дотримується суворий піст: "Іван Пісний - осені батько хрещений". І ще: "Якщо на Івана Купала збирають переважно трави, то на Івана Пісного - коріння".
Користувачі  бібліотеки ознайомилися з викладкою літератури: "Іван Предтеча гонить птахів далеко"

29 серпня 2013

ПЕРША ПРЕЧИСТА (Успіння)


28 серпня святкуємо Успіння. Успіння — кінець земного життя Пресвятої Богородиці та переселення її в життя небесне. Перша Пречиста — народна назва. Повна назва за церковною традицією — день Успіння Пресвятої Богородиці.
Після того як Ісус Христос вознісся на небо, Матір Божа лишилася під опікою апостола Івана Богослова. Якщо він був відсутній, вона мешкала в домі його батьків недалеко від гори Єлеонської. Коли переслідування Іродом християн посилилися, вона разом із Іваном Богословом переселилася до Ефеса.
Незадовго до свого успіння Божа Матір прибула до Єрусалима. Свій час вона там присвячувала невтомним молитвам, часто приходила до гробу Господнього.
І ось одного разу, коли вона знову прийшла на Голгофу, до неї з'явився архангел Гавриїл, провістив їй скоре переселення до життя небесного та на підтвердження своїх слів вручив їй пальмову гілку. Із цією звісткою й повернулася Мати Божа до Вифлеєма та одразу ж повідомила учнів Господа про своє успіння. Пресвята Богородиця прагнула мати біля себе апостола Івана Богослова та молилася про це Господу. І Святий Дух переніс апостола з Ефеса до того місця, де лежала Божа Мати.
За звісткою архангела, успіння Богородиці мало статися о третій годині. Святі апостоли запалили безліч свічок і оточили урочисто прикрашену постіль, на якій лежала Мати Божа-1 зненацька засяяло Божественне світло, затьмарюючи безліч запалених свічок. І зійшов до всіх людей, які зібралися, сам Ісус Христос у супроводі янголів, архангелів та праведних душ. Побачивши сина, Матір Божа дуже зраділа та смиренно чекала на те, щоб він забрав її. І без жодних тілесних страждань віддала душу свою Богородиця своєму синові. Потім янголи почали співати, а апостоли — оплакувати розлуку з Божою Матір'ю.
Урочиста поховальна процесія вирушила від Сіону та пройшла через весь Єрусалим аж до Гефсиманії. Під час руху процесії над тілом Богородиці зненацька з'явилося світле серпанкове коло, схоже на вінець, і до процесії приєдналися янголи. Своїми співами вони прославляли Божу Матір. Осяйне коло супроводжувало процесію аж до місця поховання. У Гефсиманії християни попрощалися з тілом та внесли в домовині в поховальну печеру.
Вхід закрили великим каменем. А через три дні, коли апостоли прийшли до печери, вони не знайшли в труні тіла Богородиці, а тільки її поховальні покривала. Це був доказ того, що Божа Мати справді вознеслася на небо. Надвечір під час вечері вона явилася апостолам і пообіцяла, що буде з хрещеним людом завжди.
А тепер до народних традицій цього дня. Найчастіше на цей день припадає збір садовини та посів озимих:
Перша Пречиста хліб засіває,
Друга Пречиста дощем поливає,
Третя Пречиста снігом укриває.
За старих часів у дівчат на селі роботи ставало від цього дня значно менше; родини, у яких були діти на порі, починали активно готуватися до весільного сезону.
Користувачі бібліотеки ознайомилися з викладкою літератури: " Перша Пречиста -хліб засіває"

23 серпня 2013

 

                               З Днем Незалежності, Україно!    

  Україна - це прозора,

 джерельна вода,

Солов'їні гаї та діброви...

Золота, чарівна сторона. Земля, рясно уквітчана, зеленню закосичена, ненька наша - Україна. Скільки глибини у цьому співучому слові...

Це золото полів, бездонна синь зачарованих небес, тихий плес річок, сині очі озер і ставків. Це безмежні ліси, зелені долини і луки, Карпатські вершини і синя даль Дніпра, Донецькі простори і зоряний Південь, наше голубооке Полісся і Крим, білі українські хати і велич міських краєвидів, все це - наша Україна.

У глибину століть сягає історія нашого народу. Україна має багате і славне минуле. Вона виколисала велетнів сили і духу, таких, як Богдан Хмельницький, Іван Сірко, Григорій Сковорода, Тарас Шевченко, Леся Українка, Михайло Грушевський і інші.

В бібліотеці було проведено усний журнал: " Для мене в світі ти єдина, моя чарівна Україна "



                


 

.

19 серпня 2013

Сьогодні - Яблучний Спас

  • Сьогодні - Яблучний Спас
Сьогодні, 19 серпня, в Україні святкується Яблучний Спас.
Яблучний Спас або Другий Спас (христ. Преображення Господнє) — народне свято у східних слов'ян, відоме з давньоруських часів.
За народними прикметами, Другий Спас означає настання осені і перетворення природи. Прийнято вважати, що ночі після 19 серпня стають набагато холодніше. До Спаса не дозволяється їсти яблука і страви з яблук. А ось в цей день, навпаки, покладається зривати і освячувати яблука та інші фрукти нового врожаю.
Другий Спас — це день поминання померлих родичів. За народним віруванням, це третій вихід померлих на світ у весняно-літньому сезоні: (перший — у Страсний Четвер, другий — на Зелені Свята).
Для господарів свято символізує закінчення жнив та завершення літа. Цього дня примічали погоду. Якщо день сонячний та безхмарний — осінь буде сухою. Якщо дощовий — мокрою. Ясний день віщує морозну і заметільну зиму. Яка погода на Спаса — такою буде і Покрова (14 жовтня).
У деяких місцях України в цей час могли вже починатися приморозки, тому й кажуть: «Прийшов Спас, держи рукавиці про запас!».
Зі святом Спаса пов'язані різні обжинкові обряди: святять у церкві обжинкові вінки, з незжатих на ниві кількох стеблинок жита зав'язують "Спасову бороду".
До церкви несли святити квіти, мак. Після посвяти квіти й голівки маку кладуть за Іконами, де вони зберігаються до весни. Весною мак розсівають по городі, а сухі квіти на Благовіщення вплітали до своїх кіс, — "щоб не випадало з голови волосся". На Спас поминають померлих.
Святковою стравою на Спаса є печені яблука. Верхівку з хвостиком відрізають, виймають середину з насінням, кладуть туди мед або цукор і запікають у печі. Готують пироги й штруделі з яблучною начинкою. Їдять їх із узваром або грушівником — киселем зі свіжих груш.
Користувачі бібліотеки ознайомилися з викладкою літератури :"У яблучний Cпас-пішло літо від нас"
 

14 серпня 2013

 14серпня - Маковія або Медовий Спас.

Народна назва свята (Маковія, Маковея, Спас Перший, Спас на воді, Семи братів мучеників Маккавеїв — 14 серпня), безумовно, утворилася від офіційної просто за співзвучністю: Маккавеїв — Маковея — Маковія. Сприяло закріпленню назви й те, що саме в цей період достигав мак, його збирали і сушили. Поєднання стародавніх народних календарних і хліборобських звичаїв із церковними православними відбулося органічно і призвело до того, що у церкві стали святити зілля: васильки (базилік), м’яту, мелісу, руту, любисток, чебрець; квіти: чорнобривці, гвоздики, майори, флокси, айстри, волове око тощо і головне — мак у маківках.
Свячені трави та квіти клали у купіль дитині, щоб росла здоровою, відваром мастили скроні, щоб не боліла голова. Із свячених васильків робили кропильце, коли кропили свяченою водою молодих на весіллі або проводжали когось у далеку путь. Мак, квіти й зіллячко зберігали цілий рік за образами, щоб заварювати в разі потреби.

Свячене зілля кидали у колодязь, щоб посвятити в ньому воду. Її вважали корисною для вагітних, породіль, малих дітей і для всіх, хто заслабне.

М’яту, мелісу, чебрець, васильки використовували для ушляхетнення напоїв — узвару, а особливо варенухи; на м’ятній чи мелісовій воді замішували пряники.
Дівчата й жінки, які йшли святити зілля, мак і квіти, повинні були перед тим добре попоїсти, щоб наступного року дочекатися щедрого врожаю, і не лише на мак, а й на хліб і городину, на фрукти і ягоди.

































Спасом Першим називають свято Маковея, тому що незабаром (19 серпня) настає справжній Спас, або Преображення Господнє. Спасом на воді звуть його через традицію в деяких районах України купатися вдосвіта у річці хворим на пропасницю — вода цього дня вважалася цілющою. Так само хворі могли скористатися водою з освяченого колодязя.

Мак споживали в Україні і як харчі, і як оберіг від злих сил. І хоча широко побутувала народна приказка: «Сім годів мак не родив і голоду не робив», їли його багато. Використовували мак на Святвечір, додаючи до куті, готували пісні вареники й пироги на Щедрий вечір, на Голодну кутю у переддень Водохреща, а також на всілякі урочистості, що припадали на піст. На Сорок святих (10 березня) варили сорок вареників з маком або пекли сорок «жайворонків» чи сорок «сорок» із тіста, посипаного маком. На Середохрестя (у середу посеред Великого посту) пекли з тіста, притрушеного маком, хрести, їх клали по кутках ниви на початку оранки, щоб увечері, розділивши з худобою, з’їсти. Коронкою свяченої маківки витискали хрестики на вершечку великодньої паски. На Першу Пречисту (Успіння Пресвятої Богородиці — 28 серпня), а також на Головосіки (Усікновення голови Івана Хрестителя — 11 вересня) варили вареники і пекли пироги з маком. Готували страви з маком (каші, картопляне пюре, пироги тощо) і в повсякденній кухні, особливо в пісні дні.

Мак в Україні використовувався і як олійна рослина. При цьому споживали не лише олію, а й макуху, що була смачним і поживним доповненням до пісної їжі. Її особливо полюбляли діти, вони бігали до олійниці, щоб випросити свіжої макухи.

На свято Маковея пекли обрядові коржики — шулики (шуляки, ламанці). Тісто готували пісне і прісне, часом навіть без соди, звідки й пішла приказка: «Із води та муки пече баба шулики». Ретельно вимішували, ділили на шматочки, ще раз вимішували і розкачували коржі завтовшки у 0,5 см. Потім робили ножем ромбовидні надрізи (щоб готовий корж добре ламався, звідси друга назва — ламанці) і пекли в печі на сковороді, змащеній олією. Перевертали, щоб корж рівномірно запікався з обох боків. У макітрі розтирали мак до появи молока, розводили його медовою ситою і цією солодкою підливою поливали дрібно поламані коржі. На Маковєя діти ходили від родича до родича, куштуючи шулики. Не гребували цими ласощами й дорослі.

Мак до цього дня споживали тогорічний, насіння нового врожаю можна було їсти лише після Маковєя та освячення. Найбільше цінувався у народі «сивий» мак. Страви й олія з нього були найсмачніші. Як харчовий продукт менше полюбляли мак-самосій, або «видюк» (у його маківці при достиганні утворювалися дірочки, через які висипалося й розсіювалося зерня, воно є настільки дрібним, що його дуже важко побачити навіть вдень). Проте, за народними віруваннями, він мав надзвичайну силу як засіб проти злих чар. Кожна господиня, знайшовши на своєму городі «видюк», обережно збирала його, щоб не розгубити вміст. Потім мак святили. Але й несвячений, він був корисний в уявленні народу проти відьом, які ночами "доїли" чужих корів, проти «неспокійних мерців» та іншої нечистої сили.
Вірили, що коли «видюк» освятити три, сім або дев’ять разів (а святити можна було й на Маковєя, й на Великдень), то його сила ставала непереможною. Обсипавши таким маком хлів, хату чи обійстя, не сумнівалися, що відьми, чорти, чаклуни тощо не досягнуть мети. Нечисть не могла переступити через розсипаний мак, і їй доводилося збирати численне дрібнюсіньке насіння. Поки вона поралася, наставав ранок, співав півень і все нечисте втрачало силу. На Поліссі при цьому примовляли: «Одо тобє робота на усю ноч». Маком оберігали худобу від зурочення на Юрія, на Івана Купала, під час різдвяних святок. На Поділлі говорили, сіючи у хліві свяченим маком: «Як видюк збереш, тоді в моєї худобки покорм забереш»; «Маку-видюку, ти все видиш, з сонцем-вітром компонуєш, не допусти сюди лихі сили».

На Поліссі свячений «видюк» використовували для викликання дощу. Якщо тривала посуха, сім удовиць зносили свій «видюк» до криниці, змішували його разом, засипали у воду і розмішували хлібною лопатою. За переказами, цей засіб був найперспективніший: через невеликий проміжок часу випадав добрий дощ.

Макові приписували властивість впливати на плодовитість худоби й людей. Тому його використовували у календарній обрядовості (як компонент куті, у дівочо-парубочих іграх на Андрія), а також у весільних обрядах при обсипанні молодих зерням, у весільному печиві.

У народній медицині мак використовували як снодійний засіб.

Мак був популярним об’єктом народної творчості. Існує чимало пісеньок, а особливо приказок про нього: «Тиждень постишся, а в неділю — з маком», «Добра, як юшка з маком», «Тринди-ринди коржі з маком», «Згадуй мак, та й їж так», «Мак чорний, та добрий, а редька біла, та гірка». Відомі й загадки про мак:
Стоїть тичка
На тичці капличка,
Без вікон, без дверей,
Повна хата людей.
Стоїть стебло коло села,
А на стеблі - сімсот і два.
 Користувачі бібліотеки ознайомилися з викладкою літератури: "З Першого Спасу - холодні роси"