Благословен
той день, той час,
коли
прослалась килимами,
земля, яку
сходив Тарас
малими
босими ногами.
Земля,
яку скропив
дрібними
росами - сльозами.
І знову березень…
І знову линуть до нас думи геніального українського поета
Тараса Григоровича Шевченка. Традиційно бібліотека у цей весняний
час звертається до постаті Великого Кобзаря,
вшановує його пам‘ять, нагадує громадянам України ,
особливо молодому поколінню, про місце і роль Тараса Шевченка в
українській і світовій літературі.
Свої поетичні рядки Шевченко творив серцем і душею.
У його творах ми бачимо “садок вишневий коло хати”, уявляємо, як “реве та
стогне Дніпр широкий”, як над ставками зеленіють верби, щебече
соловейко. І все це – наша ненька, рідна земля. Шевченко будить в наших душах
почуття любові до рідного краю. І наш обов’язок – дбати про те, щоб нові
покоління приходили до Тарасового слова, до невичерпної “Шевченкової криниці
І на рясті заграє веселка
Повні сил і живої снаги