24 липня 2015

НАЙКРАЩИЙ КУТОЧОК ВОЛИНІ




                                                                                                                                                                   Назва селища  Дубище співзвучно перекликається зі словом дуб.Дуб усім деревам дерево.наші предки вірили що це дерево Бога грому Перуна.Грізний був Перун перший серед слов’янських богів  і богинь.Усе живе і не живе тремтіло перед його силою і був він страшний в своєму гніві:дуже потрясав світом метаючи вогняні стріли, в одну мить спопеляв непокірних.Щоб задобрити Перуна,слов’яни поклонялись його дереву-дубові,приносили жертви у священних дубових гаях.На честь бога у святилищах день і ніч палали багаття  з дубових  дров, служителі  святилищ  не даремне пильнували щоб вогонь не згас бо тоді  їх чекала страшна кара.Отож  із давніх  давен  дуб ознака сили,святості, найвищої  шани.                                                                                                                                                                       
  Легенда про Дубище                                                                                                                                                                                    
Красивий парубок покохав молодицю.Хотіли вони одружитися та кляті вороги на Русь набігли. І пішов парубок землю рідну захищати. Просив він дівчину , щоб пам’ятала і чекала його.Проте не витримала молодиця і віддала своє серце іншому.Повернувся парубок додому і заплакав з відчаю.Не став її докоряти , а лише просив Перуна зробити його дубом в її садочку.Щоб виходила вона в садочок і слухала як він плаче,щоб кожного мандрівника міг він своїми гілками вкрити і розповісти про свою долю.І зробив його Бог дубом в тім садочку, і  тепер кожен раз коли відпочиваєш під дубом в тім садочку,чуєш розповідь про долю того парубка:Господи!Спасибі тобі, щоб не розлучив мене з коханою моєю не во плоті,буду я віками стояти , любов прославляти, добро людям давати,рани промивати,недуг  проганяти.прости мені,Господи,хоробрим я був , молодицю кохав!Забула вона мене,зрадила.Користь роду людському несу,в віках земну красу. Здоровими вам кохання хранити.Їжте мене, рота промивайте, від голоду спасу, теплом зігрію , недуг прожену,темні сили здолаю.Від зливи я вкрию,серце заспокою!Спаси і помилуй,Господи,рід людський!...

Учениця 8 класу  Вальчук Вікторія
 Дубищенської школи
 Рожищенського району
Волинської області










Немає коментарів:

Дописати коментар