МІЖНАРОДНИЙ ДЕНЬ МИРУ

Для більшості людей планети Земля світ — це повсякденна реальність. На наших вулицях спокійно, наші діти ходять в школу. Там, де підвалини суспільства міцні, безцінний дар миру може ніким особливо і не помічатися.
Однак, для дуже багатьох людей у сучасному світі цей дар — не більше ніж казкова мрія. Вони живуть в кайданах, в атмосфері нестабільності та страху. Для них-то в основному і існує цей день.
У 1982 році в своїй резолюції Генеральна Асамблея ООН проголосила Міжнародний день миру (International Day of Peace) як день загального припинення вогню і відмови від насильства. З тих пір свято, який щорічно відзначається 21 вересня, втягнув мільйони людей, охопивши багато країн і регіони. Він покликаний змусити людей не тільки задуматися про мир, але і зробити щось заради нього.
ООН використовує святкування Міжнародного дня миру, для залучення уваги до своєї різнобічної роботи в підтримку миру і для того, щоб спонукати окремих людей, групи та громади на всій планеті до осмислення проблем миру, обміну інформацієюта практичним досвідом діяльності по його досягненню.До Міжнародного дня миру було проведено заходи:"Мир українській землі та за мир в усьому світі!"

Поет краси природи та людської душі

                                   

Цього року виповнюється 150 років від дня народження видатного прозаїка української літератури Михайла Михайловича Коцюбинського, однієї з найяскравіших постатей в українській та усій світовій літературі кінця ХІХ сторіччя. В своїх творах він показав силу й енергію простих трударів, їх нездоланну стійкість у боротьбі за нове справедливе життя, відобразив соціальні і національні прагнення українського народу.

Народився письменник 17 вересня 1864р. в м. Вінниці в сім’ї дрібного урядовця. Його батько, Михайло Матвійович, був людиною доброю, чесною, не терпів підлабузництва і тому часто конфліктував з начальством. Мати, Ликера Максимівна, дуже любила сина, вкладала в нього всю душу. У дитинстві малого Михайлика любили всі, навіть нерідні сестри, з якими він охоче грався. В години дозвілля діти (їх було шестеро у сім’ї) під керівництвом матері ставили вистави, інсценізували народні пісні. Михайло Коцюбинський народився в той лиховісний час, коли офіційною мовою на Україні була російська. Як стверджує дослідник творчості письменника академік Сергій Єфремов, у сім’ї Коцюбинських теж розмовляли по-російськи. «Занедужавши на дев’ятому році на запалення легенів, – писав пізніше М.Коцюбинський, – я в гарячці почав говорити по-українському, чим немало здивував батьків». Після цього випадку хлопчик сам почав складати українські пісні на взірець народних.

Освіту Михайло здобував у Барській початковій школі, де був дуже старанним учнем та Шаргородському духовному училищі. З гумором згадував письменник подію, яка мала значний вплив на його подальше життя. В 12 років він закохався в 16-річну дівчину, а щоб привернути її
увагу, вирішив стати знаменитим. Почав багато читати. Твори Т. Шевченка, Марка Вовчка справили на письменника таке сильне враження, що він і сам захотів стати письменником. Серед своїх ровесників хлопчик відрізнявся начитаністю, відразою до брехні, доносів, які були поширені серед бурсаків.

Після закінчення училища Коцюбинський мріє вступити в університет та родинне горе цьому завадило, бо мати письменника осліпла, а батько втратив роботу. Михайло стає основним годувальником у сім’ї.

Згодом Михайло Михайлович склав іспит на народного вчителя і став учителювати по селах, що дало йому змогу дізнатись про нелегке злиденне життя дітей, яке він почав описувати в своїх творах.

Друкуватися Коцюбинський почав у 1890р. — львівський дитячий журнал “Дзвінок” опублікував його вірш “Наша хатка”. В цьому ж році він побував у Львові, встановивши творчі контакти з місцевими літераторами та видавцями, зокрема І. Франком. Поїздка поклала початок постійному співробітництву Коцюбинського в західноукраїнських виданнях.

За один 1891 рік з-під його пера виходять оповідання “Харитя”, “Ялинка”, “П’ятизлотник”, повість “На віру”, віршована казка “Завидющий брат”, які він теж друкує у журналі «Дзвінок». Ці твори привернули увагу літературної громадськості і засвідчили, що в українську прозу прийшов талановитий письменник.

На жаль, недовго прожив Михайло Коцюбинський. Він помер на 50-му році життя 25 квітня 1913 року в Чернігові, де провів свої останні роки. Та він залишив нам свої прекрасні твори, в яких проявив безмежну істинну любов до людей, вразив нас своїм тонким розумінням дитячої душі, приймав близько до серця біль і проблеми рідного народу.І саме сьогодні у нашій бібліотеці відбулася літературна година  присвячена цій даті під назвою:"Поет краси природи та людської душі",а також користувачі бібліотеки ознайомилися з викладкою літератури:"Сторінками життя великого письменника"

Раджу прочитати:

Коцюбинський, М. Маленький грішник : оповідання / М.Коцюбинський ; мал. Л.Ільчинської. – К. : Веселка, 1980. – 32 с. : ілюстр.

Коцюбинський, М. Про двох цапків : казки / М. Коцюбинський ; мал. В.Голозубов. – К. : Веселка, 1973. – 16 с. : ілюстр.

Коцюбинський, М. Харитя : оповідання / М. Коцюбинський ; мал. І.Філонова. – К. : Веселка, 1974. – 15 с. : ілюстр.

Коцюбинський, М. Ялинка : оповідання / М. Коцюбинський ; худож. А.Михайлюк. – К. : Веселка, 1981. – 16 с. : ілюстр

14 серпня – свято Маковія або медово-маковий Спас

14 серпня за новим стилем в народі святкують свято Маковея, яке в церковному календарі називається днем семи мучеників Маковеїв. З цього дня розпочинається «Спасівка» - піст, який триває два тижні. В цей день у церквах святять воду, квіти і мак.

Серед квітів у букеті обов’язково присутні великі достиглі голівки маку. Такий букет називається «маковійчик», або «маковейка». До нього кладуть і чорнобривці, і жоржини, і айстри, і гвоздики, і барвінок, а також різні трави (які в народі називають зіллям, зіллячком): васильки, м'яту, чебрець, любисток, петрові батоги, полин, деревій, будяк-пристрітник.

Освячена цього дня вода цінується не менше стрітенської і вважається надзвичайно корисною від усіх хвороб. В цей день святили також колодязі та воду в річках. Від Маковія починається Успенський піст. Він так само суворий, як i Великий (триватиме до 28 серпня – свята Успiння). Користувачі бібліотеки ознайомилися з викладкою літератури: "Пройшов Спас — пішло літо від нас."
 Спаси//Сапіга В. К. Українські народні свята та звичаї/ В. К. Сапіга.- К.: Т-во "Знання України", 1993.- С.89-90
Джерело: Українські традиції

Канікули в бібліотеці – весело та цікаво

Цікаво, весело, змістовно проводять літні канікули Дубищанські  школярі. Адже вони мають можливість відвідувати «Літній кінозал», що на час канікул відкрився в пункті вільного доступу до мережі Інтернет, який діє при бібліотеці. В якому найменшенькі можуть переглянути улюблений мультфільм, молодші школярі – «Літературну казку на екрані» та порівняти екранізацію казки з друкованою, підлітки – ознайомитись із «Сторінками он-лайн енциклопедій», прочитати в он-лайн режимі книги з позакласного читання та обговорити з однокласниками, взяти участь у вікторинах і конкурсах, майстер-класах, що проводяться бібліотекою, взяти участь у засіданні клубу " Золотий ключик", прийняти участь в обговоренні прочитаних книг і просто поспілкуватися з ровесниками.
Зав. бібліотекою підготовлено списки літератури «Що читати влітку за шкільною програмою ?"