І
31 березня 2014
28 березня 2014
Ювілейна закладка до книги Є.Білоусова “Тарасове перо”
Т.Г.Шевченко – це слава і гордість українського народу. Волею історії він ототожнений з Україною і разом з буттям рідної держави продовжується нею. Він росте і й розвивається в часі, в історії, і нам ще йти і йти до його осягнення. Ми на вічному шляху до Шевченка.
В дні перемог і в дні поразок,
В щасливі дні і в дні сумні
Іду з дитинства до Тараса,
Несу думки свої земні.
(Ю.Рибчинський)
В щасливі дні і в дні сумні
Іду з дитинства до Тараса,
Несу думки свої земні.
(Ю.Рибчинський)
У творчому доробку письменника Євгена Білоусова є повість-казка про дитинство та юність Т.Г.Шевченка “Тарасове перо”.
За цю повість у 2005 році йому присвоєно премію імені Лесі Українки.
У 2014 році повісті-казці “Тарасове перо” виповнюється 10 років. Щоб тобі було краще зрозуміти вчинки хлопчика Тараса, автор задіяв у повісті казкові персонажі.
Це – Перо Чарівне, яке допомагає лише тим, хто з турботою думає про інших, хто робить людям добро. Це – Хмара Чорна, яка чекає коли до людей прийде біда.
І Перо Чарівне, і Хмара Чорна постійно поруч з Тарасиком. Перо Чарівне допомагає хлопчикові у скрутні хвилини, підказує як правильно вчинити, а Хмара Чорна з Тарасикового горя лише радіє.
За цю повість у 2005 році йому присвоєно премію імені Лесі Українки.
У 2014 році повісті-казці “Тарасове перо” виповнюється 10 років. Щоб тобі було краще зрозуміти вчинки хлопчика Тараса, автор задіяв у повісті казкові персонажі.
Це – Перо Чарівне, яке допомагає лише тим, хто з турботою думає про інших, хто робить людям добро. Це – Хмара Чорна, яка чекає коли до людей прийде біда.
І Перо Чарівне, і Хмара Чорна постійно поруч з Тарасиком. Перо Чарівне допомагає хлопчикові у скрутні хвилини, підказує як правильно вчинити, а Хмара Чорна з Тарасикового горя лише радіє.
Прочитай, друже, цю повчальну і мудру книгу про Т.Г.Шевченка і ти більше дізнаєшся про дитинство і юність Великого Кобзаря.
Онлайн-подорож:"Шевченківськими місцями "
27 березня 2014
Поетичний віночок:"І як я вже буду позабута - то цвістимуть пісеньки мої"
Марійка Підгірянка (справжнє ім’я якої Марія Омелянівна Ленерт – Домбровська) народилася 29 березня 1881 року в селі Білі Ослави на Івано – Франківщині в сім’ ї лісничого.
Дитинство і юність поетеси проходили в гірському селі Утороп. Дівчинка дуже хотіла вчитися, але через бідність батьки не могли дати їй освіту. Дідусь по матері, священник, навчив онуку читати і писати. Його домашня бібліотека стала справжнім “університетом” в її житті.
Після закінчення початкової школи вчитися далі в Марійки не було можливості. Майбутня поетеса вчиться самотужки, багато читає. В цей час починає складати свої перші вірші, навіяні навколишньою чарівною природою та прочитаними книжками. Було їй тоді 13 років.
У п’ятнадцять років Марійка в Коломиї склала екстерном іспит за восьмикласну жіночу школу, а через чотири роки – у Львові (також екстерном ) за жіночу вчительську семінарію. Її мрія стати вчителем здійснилася.
Все своє життя Марійка Підгірянка провела серед дітей та молоді, вчителювала понад сорок років в різних школах Галичини, на Буковині, Карпатській Україні.
Наділена неабияким поетичним хистом Марійка Підгірянка пише щирі мелодійні вірші, які допомагали школярам запам’ятати букви, засвоїти арифметичні дії, пояснювали різноманітні явища природи…
Саме на Закарпатті розквітнув талант Марійки Підгірянки, як дитячої письменниці. Твори вчительки – поетеси друкувалися на сторінках періодики, прикрашали шкільні підручники, виходили окремими книжечками, передавалися з уст в уста школярами й їхніми батьками.
Не можна оминути і її загадки. Вони дуже різні – про речі домашнього вжитку, школу, навчальне приладдя, тварин, народні прикмети, тощо. Вони вчать дітей думати, цікавитися, бути спостережливими і кмітливими, образно мислити.
Та найбільше творів “бабця Клапця” (так Марія Омелянівна сама себе називала) писала для онуків: поетично зображувала різні події з родинного життя, складала віршики- задачки, загадки…
Ціла низка віршів Марійки Підгірянки була покладена на музику. А окремі вірші вона писала на окремі мелодії народних пісень, щоб їх зразу могли наспівувати діти.
На жаль, письменниця не встигла завершити роботу над впорядкуванням нової книжки для своїх маленьких читачів. У селищі Рудно, де тоді мешкала Марійка Підгірянка, 18 травня 1963 року перестало битися її серце. Похована поетеса на Личаківському кладовищі у Львові.
В бібліотеці відбувся поетичний віночок: "І як я вже буду позабута - то цвістимуть пісенькі мої" ( до 133-річчя від дня народження М.Підгірянки) А також загадували загадки письменниці.За допомогою пункту вільного доступу до Інтернету відбулася Інтернет-мандрівка: "У поетичному світі Марійки Підгірянки"
В бібліотеці відбувся поетичний віночок: "І як я вже буду позабута - то цвістимуть пісенькі мої" ( до 133-річчя від дня народження М.Підгірянки) А також загадували загадки письменниці.За допомогою пункту вільного доступу до Інтернету відбулася Інтернет-мандрівка: "У поетичному світі Марійки Підгірянки"
26 березня 2014
Літературний круїз:" Хто Шевченка прочитав, той багатший серцем став"
Любіть
її… Во время люте,
В
останню, тяжкую минуту
За
неї Господа моліть!
Т.Г.Шевченко
Уже для багатьох поколінь українців – і не тільки українців – Шевченко означає так багато, що сама собою створюється ілюзія, ніби ми все про нього знаємо, все в ньому розуміємо, і він завжди з нами, в нас. Та це лише ілюзія. Тарас Шевченко, як явище велике й вічне – невичерпний і нескінчений. Волею історії він ототожнений з Україною і разом з її буттям проводжується нею, вбираючи в себе нові дні і новий досвід народу, відзиваючись на нові болі й думи, стаючи до нових скрижалів долі. Неначе соняшник, що повертає голову за сонцем, повертаємо ми свої голови за Тарасовим ім’ям. В бібліотеці відбувся літературний круїз: "Хто Шевченка прочитав, той багатший серцем став"
25 березня 2014
Всеукраїнський тиждень дитячого читання в селищній бібліотеці розпочато!
Запрошуємо наших юних користувачів до бібліотеки, де на
Вас чекає знайомство з неосяжним всесвітом цікавих книг, де Ви опинитесь в
країні мудрих змістовних всезнайок, чарівних казок, цікавих вікторин. Хороша
книга - найкращий друг для дітей під час канікул, а бібліотека - найбезпечніше
місце перебування малечі та проведення вільного часу!
08 березня 2014
Ми чуємо тебе, Кобзарю, крізь століття!
Благословен
той день, той час,
коли
прослалась килимами,
земля, яку
сходив Тарас
малими
босими ногами.
Земля,
яку скропив
дрібними
росами - сльозами.
І знову березень…
І знову линуть до нас думи геніального українського поета
Тараса Григоровича Шевченка. Традиційно бібліотека у цей весняний
час звертається до постаті Великого Кобзаря,
вшановує його пам‘ять, нагадує громадянам України ,
особливо молодому поколінню, про місце і роль Тараса Шевченка в
українській і світовій літературі.
Свої поетичні рядки Шевченко творив серцем і душею.
У його творах ми бачимо “садок вишневий коло хати”, уявляємо, як “реве та
стогне Дніпр широкий”, як над ставками зеленіють верби, щебече
соловейко. І все це – наша ненька, рідна земля. Шевченко будить в наших душах
почуття любові до рідного краю. І наш обов’язок – дбати про те, щоб нові
покоління приходили до Тарасового слова, до невичерпної “Шевченкової криниці " Навесні, коли тануть сніги
І на рясті заграє веселка
Повні сил і живої снаги