Зі святом,колеги!

     Дорогі бібліотекарі!

 Сердечно вітаю Вас з професійним святом - Днем Бібліотек!У цей святковий день бажаю всім користувачам і читачам бібліотек, нашим друзям-письменникам,видавцям,книжковим розповсюджувачам святкового настрою.

                                В день свята Всевишнього стану благати

                               Щоб слав, книгарі, вам достойну зарплату

                               Щоб дав вам сердечним побільше часу

                                Побачити сонця і неба красу.

                                Щоб завжди усміхнені йшли на роботу

                                Щоб вас не тривожили зайві турботи

                                Хай Бог посилає достаток у дім

                                Бо то не для вас огороди і хлів.

                               Нехай пощадить ваші руки й серця

                               Й пошле вам надію й любов без кінця

                              А ще додаю до свого побажання

                              Щире й сердечне найкраще вітання.

                                                     Коли відлітають лелеки

                                          У теплі, далекі країни

                                          Святкують День бібліотеки.

                                          Шановні колеги мої !

                                          І скромні, і добрі, і щирі,

                                          Відкриті серця для людей .

                                          Бажаю вам щастя і миру,

                                              І здійснення творчих ідей.
У бібліотеці відбувся день відкритих дверей.Із нагоди Всеукраїнського дня бібліотек бібліотеку відвідали найактивніші користувачі. Завідуюча бібліотекою почула в свою адресу безліч привітань та хороших слів,а також отримала подарунки,які будуть нагадувати про цей особливий день!

Зустріч з кандидатом у народні депутати України С.Мартиняком.

МІЖНАРОДНИЙ ДЕНЬ МИРУ

Для більшості людей планети Земля світ — це повсякденна реальність. На наших вулицях спокійно, наші діти ходять в школу. Там, де підвалини суспільства міцні, безцінний дар миру може ніким особливо і не помічатися.
Однак, для дуже багатьох людей у сучасному світі цей дар — не більше ніж казкова мрія. Вони живуть в кайданах, в атмосфері нестабільності та страху. Для них-то в основному і існує цей день.
У 1982 році в своїй резолюції Генеральна Асамблея ООН проголосила Міжнародний день миру (International Day of Peace) як день загального припинення вогню і відмови від насильства. З тих пір свято, який щорічно відзначається 21 вересня, втягнув мільйони людей, охопивши багато країн і регіони. Він покликаний змусити людей не тільки задуматися про мир, але і зробити щось заради нього.
ООН використовує святкування Міжнародного дня миру, для залучення уваги до своєї різнобічної роботи в підтримку миру і для того, щоб спонукати окремих людей, групи та громади на всій планеті до осмислення проблем миру, обміну інформацієюта практичним досвідом діяльності по його досягненню.До Міжнародного дня миру було проведено заходи:"Мир українській землі та за мир в усьому світі!"

Поет краси природи та людської душі

                                   

Цього року виповнюється 150 років від дня народження видатного прозаїка української літератури Михайла Михайловича Коцюбинського, однієї з найяскравіших постатей в українській та усій світовій літературі кінця ХІХ сторіччя. В своїх творах він показав силу й енергію простих трударів, їх нездоланну стійкість у боротьбі за нове справедливе життя, відобразив соціальні і національні прагнення українського народу.

Народився письменник 17 вересня 1864р. в м. Вінниці в сім’ї дрібного урядовця. Його батько, Михайло Матвійович, був людиною доброю, чесною, не терпів підлабузництва і тому часто конфліктував з начальством. Мати, Ликера Максимівна, дуже любила сина, вкладала в нього всю душу. У дитинстві малого Михайлика любили всі, навіть нерідні сестри, з якими він охоче грався. В години дозвілля діти (їх було шестеро у сім’ї) під керівництвом матері ставили вистави, інсценізували народні пісні. Михайло Коцюбинський народився в той лиховісний час, коли офіційною мовою на Україні була російська. Як стверджує дослідник творчості письменника академік Сергій Єфремов, у сім’ї Коцюбинських теж розмовляли по-російськи. «Занедужавши на дев’ятому році на запалення легенів, – писав пізніше М.Коцюбинський, – я в гарячці почав говорити по-українському, чим немало здивував батьків». Після цього випадку хлопчик сам почав складати українські пісні на взірець народних.

Освіту Михайло здобував у Барській початковій школі, де був дуже старанним учнем та Шаргородському духовному училищі. З гумором згадував письменник подію, яка мала значний вплив на його подальше життя. В 12 років він закохався в 16-річну дівчину, а щоб привернути її
увагу, вирішив стати знаменитим. Почав багато читати. Твори Т. Шевченка, Марка Вовчка справили на письменника таке сильне враження, що він і сам захотів стати письменником. Серед своїх ровесників хлопчик відрізнявся начитаністю, відразою до брехні, доносів, які були поширені серед бурсаків.

Після закінчення училища Коцюбинський мріє вступити в університет та родинне горе цьому завадило, бо мати письменника осліпла, а батько втратив роботу. Михайло стає основним годувальником у сім’ї.

Згодом Михайло Михайлович склав іспит на народного вчителя і став учителювати по селах, що дало йому змогу дізнатись про нелегке злиденне життя дітей, яке він почав описувати в своїх творах.

Друкуватися Коцюбинський почав у 1890р. — львівський дитячий журнал “Дзвінок” опублікував його вірш “Наша хатка”. В цьому ж році він побував у Львові, встановивши творчі контакти з місцевими літераторами та видавцями, зокрема І. Франком. Поїздка поклала початок постійному співробітництву Коцюбинського в західноукраїнських виданнях.

За один 1891 рік з-під його пера виходять оповідання “Харитя”, “Ялинка”, “П’ятизлотник”, повість “На віру”, віршована казка “Завидющий брат”, які він теж друкує у журналі «Дзвінок». Ці твори привернули увагу літературної громадськості і засвідчили, що в українську прозу прийшов талановитий письменник.

На жаль, недовго прожив Михайло Коцюбинський. Він помер на 50-му році життя 25 квітня 1913 року в Чернігові, де провів свої останні роки. Та він залишив нам свої прекрасні твори, в яких проявив безмежну істинну любов до людей, вразив нас своїм тонким розумінням дитячої душі, приймав близько до серця біль і проблеми рідного народу.І саме сьогодні у нашій бібліотеці відбулася літературна година  присвячена цій даті під назвою:"Поет краси природи та людської душі",а також користувачі бібліотеки ознайомилися з викладкою літератури:"Сторінками життя великого письменника"

Раджу прочитати:

Коцюбинський, М. Маленький грішник : оповідання / М.Коцюбинський ; мал. Л.Ільчинської. – К. : Веселка, 1980. – 32 с. : ілюстр.

Коцюбинський, М. Про двох цапків : казки / М. Коцюбинський ; мал. В.Голозубов. – К. : Веселка, 1973. – 16 с. : ілюстр.

Коцюбинський, М. Харитя : оповідання / М. Коцюбинський ; мал. І.Філонова. – К. : Веселка, 1974. – 15 с. : ілюстр.

Коцюбинський, М. Ялинка : оповідання / М. Коцюбинський ; худож. А.Михайлюк. – К. : Веселка, 1981. – 16 с. : ілюстр