Афганістан - ти мого серця біль

Відгомін афганської   війни... Такий далекий і такий болючий, такий жорстокий і водночас близький.
На тій пекельній війні гинули юні солдати -- рідні синочки, вчорашні випускники шкіл і училищ. Та, непотрібна моєму народові, війна забрала і скалічила юнь, яка стала б поетами і співаками, художниками і лікарями, будівельниками і хліборобами.
Ми завжди пам'ятатимемо про воїнів-визволителів, які своє життя віддали, захищаючи інтереси держави і завжди будемо вшановувати їх пам'ять.
 В бібліотеці до цієї дати  було проведено урок мужності:" Афганістан - ти мого  серця біль."Звучали вірші, присвячені героям, звучали заклики, які так і просять підростаюче покоління ніколи не ставати на шлях війни, адже будь-яка війна - жахлива, а також переглянули  документальний фільм"Афган"
Учні   вшанували  хвилиною мовчання пам'ять тих, хто поліг в афганських ущелинах, та кланяються тим, хто прийшов з війни живим, хоча з пораненою душею.
На обличчі кожного з присутніх ми можемо побачити неприхований біль та тугу.
Отже пам'ятаймо ветеранів, виявляймо розуміння до тих, хто пройшов через війну, і для кого вона триває досі. У спогадах, снах і думках. Вони цього заслуговують.

А війна для людей – то пекельна рана,

Йшли солдати у бій, йшли у гори Афгана.

Та пустеля страшна, лиш життя забирала,

І війна за «ніщо», дуже довго тривала.

Скільки їх полягло, не злічити нікому,

Нам не відданий біль, не відчутна та втома.

Знаємо лиш, що людьми тими, воля їм кута,

Пам’ять вічно жива і ніким не забута.

І лишень з часу в час кровоточить та рана.

Сниться йдуть вони в бій… йдуть у гори Афгана.