#19лютого_ДЕНЬ_ДЕРЖАВНОГО_ГЕРБА_УКРАЇНИ

19 лютого 1992 року Верховна Рада України затвердила Триглав як малий герб України.

Найстаріші археологічні знахідки цього знака на українських теренах сягають I століття. Триглав (Трисил, Трисуття) був знаком влади, символом племени, яке пізніше стало частиною українського народу. Із княжої доби знак зберігся на золотих і срібних монетах князя Володимира I, який успадкував цей родинно-державний знак від своїх пращурів.

СЛАВЕНЬ ТРИГЛАВОВІ  

Один і той же ти завжди,

Великий Агні, ти трояко

Являєш нам себе…

                                   («Ріґведа»).

Молячись, найперше Триглавові 

поклонятись маємо

        (Ілар Хоругин, «Велес-Книга»).

Кати бояться, як вогню, Трисуття.

Горнися, друже, й ти до наших лав!

ТРИ ГОЛОВНИХ у ньому сили й суті.

Наш оберіг – немеркнучий ТРИГЛАВ.

Морили нас, гонили всіх до ями

І звозили в сибіри, в тьму… Проте

Він відродився і постав над нами,

Знак СУТІ ТРИ: ТРИСУТТЯ Золоте.

ТРИ СИЛИ має: Нави, Яви й Прави.

Він – злотосонце і річкова синь.

Співає славу Рідному наш Славень. 

Наш оберіг – премудрий знак ТРИСИЛ. (Любов Сердунич)

       Визначити значення "Тризуба" не просто, хоча б тому, що про нього нема жодних письмових згадок у джерелах Київської Руси, історики не знають навіть його київсько-руської назви. 

Відомий дослідник Тризуба В. Січинський навів в своїй книзі перелік трактувань Тризуба станом на середину XX століття:

       «Схематизоване і стилізоване відображення голуба як символу св. Духа чи іншої птиці (автори: Кене - норманський крук, Кунік, Стасов, Гільдербранд, Арнс).

       Стилізована квітка, трисвічник чи орнамент (Шодуар, Войєков, Сахаров, І. Толстой, Шуберт, Кондаков, Левшинський, Таубе).

       Схематичний рисунок лука зі стрілою, згодом під назвою „куша“, уживаний як знак київського магістрату в XVI - XVIII ст. (А. Толстой).

      Голова (закінчення) булави або князівського скіпетра, або корони як символ влади (Уваров, Самоквасов, Вільчинський), подібно тому, як у XVI - XVII ст. таке значення мала булава, пернач, чи чекан (М. Грушевський).

    Корогва (прапор), поділений на три частини (Тілезіус, Салєт).

      Мотив корабельної котви (тобто якоря) (Бартоломей).

      Рунічне письмо (Й. Толстой, Кунік, Болсуновський, Орешніков, Чернев).

      Монограма Володимира (грецькими літерами „ВАСІЛЕУС“, чи „БАЗІЛЄУС“), володаря чи инша монограма (Болсуновський, Соболевський, Скотинський).  

      Слово чи ціле речення (Пачовський, О. Пастернак).

       Символ блискавки, подібний до „знаку зміїв“ індіанських племен Північної Америки (В. Кедровський)»; 

      головний убір великих князів київських. І ще багато инших трактувань.

      Дбаймо, аби наш Герб був СИЛОЮ (Трисилом), ГЛАВОЮ (головним символом, Триглавом) і ГОЛОВною СУТТЮ (Трисуттям) України! Бо "зуби" тут ні до чого!