Літературний диліжанс:"Вічний живий голос"

Сьогодні, 25 лютого, виповнюється 144 роки з дня народження видатної української поетеси Лесі Українки (Лариси Петрівни Косач-Квітки).
Леся Українка народилася 25 лютого 1871 у Новоград-Волинську. Відома українська письменниця, перекладач, культурний діяч. Писала у найрізноманітніших жанрах: поезії, ліриці, епосі, драмі, прозі, публіцистиці. Також працювала в ділянці фольклористики. З її голосу записано 220 народних мелодій. Вона брала активну участь в українському національному русі.
Відома завдяки своїм збіркам поезій «На крилах пісень» (1893), «Думи і мрії» (1899), «Відгуки» (1902), поем «Давня казка» (1893), «Одно слово» (1903), драм «Бояриня» (1913), «Кассандра» (1903–1907), «В катакомбах» (1905), «Лісова пісня» (1911) та ін.
Леся Українка важко хворіла і померла 19 липня (1 серпня) 1913 р. у Грузії, Сурамі.До цієї дати  у нашій книгозбірні  відбувся  літературний диліжанс:"Вічний живий голос"

Шануймо мову-серцем і вустами

                     Любіть Україну, у сні й наяву,  

        вишневу свою Україну,

            красу її вічно живу і нову

і мову її солов'їну.

 В. Сосюра

Щороку 21 лютого ми відзначаємо День рідної мови. У світі налічується близько трьох тисяч мов. І серед них – ніби запашна квітка в чудовому букеті – українська мова. Її багатство і краса, витонченість і мелодійність визнана світом. Мова – це найважливіший засіб людського спілкування і кожен народ по-своєму у ній неповторний. Український народ творив свою мову впродовж віків, заносячи до мовної скарбниці добірний нектар слова, а слово – найвірніший посланець з минулого в сьогодення і з сьогодення у прийдешнє. Наприклад, Михайло Старицький подарував нам такі слова, як мрія, майбутнє, байдужість, завзяття, темрява, приємність, чарівливий, знадливий, пестливий, привабливий, потужний та багато-багато інших. Леся Українка залишила нам у спадок промінь, а її мати – Олена Пчілка – дала життя словам мистецтво, переможець, променистий, палкий та ін. Годі навіть гадати, як би ми могли обходитися без таких слів, як отвір, привид, свідоцтво, чинник, однак усі вони з'явилися завдяки Івану Франку.Та на жаль, усі ми знаємо, що зараз Україна переживає скрутні часи, але кожен із нас має надію, що ми всі разом відбудуємо нашу державу, зробимо її могутньою, багатою, сильною. Ми молимося за це Пресвятій Богородиці. І тому на знак підтримки нашої рідної мови у нашій книгозбірні   відбувся  лінгвістичний турнір "Шануймо мову-серцем і вустами", який має на меті ознайомити дітей із скарбами української мови, підняти почуття патріотизму та гордості.

Хто забуває минуле, той повторює його...

   Ми їх всі пам'ятаємо. Вони випалили в наших серцях поле, і рана ще кровоточитиме  в багатьох поколінь. Це було в Києві, на Майдані, рік тому, 20 лютого...

Афганістан - ти мого серця біль

Відгомін афганської   війни... Такий далекий і такий болючий, такий жорстокий і водночас близький.
На тій пекельній війні гинули юні солдати -- рідні синочки, вчорашні випускники шкіл і училищ. Та, непотрібна моєму народові, війна забрала і скалічила юнь, яка стала б поетами і співаками, художниками і лікарями, будівельниками і хліборобами.
Ми завжди пам'ятатимемо про воїнів-визволителів, які своє життя віддали, захищаючи інтереси держави і завжди будемо вшановувати їх пам'ять.
 В бібліотеці до цієї дати  було проведено урок мужності:" Афганістан - ти мого  серця біль."Звучали вірші, присвячені героям, звучали заклики, які так і просять підростаюче покоління ніколи не ставати на шлях війни, адже будь-яка війна - жахлива, а також переглянули  документальний фільм"Афган"
Учні   вшанували  хвилиною мовчання пам'ять тих, хто поліг в афганських ущелинах, та кланяються тим, хто прийшов з війни живим, хоча з пораненою душею.
На обличчі кожного з присутніх ми можемо побачити неприхований біль та тугу.
Отже пам'ятаймо ветеранів, виявляймо розуміння до тих, хто пройшов через війну, і для кого вона триває досі. У спогадах, снах і думках. Вони цього заслуговують.

А війна для людей – то пекельна рана,

Йшли солдати у бій, йшли у гори Афгана.

Та пустеля страшна, лиш життя забирала,

І війна за «ніщо», дуже довго тривала.

Скільки їх полягло, не злічити нікому,

Нам не відданий біль, не відчутна та втома.

Знаємо лиш, що людьми тими, воля їм кута,

Пам’ять вічно жива і ніким не забута.

І лишень з часу в час кровоточить та рана.

Сниться йдуть вони в бій… йдуть у гори Афгана.

Країна сонячного добра Всеволода Нестайка

Українська дитяча література не може похизуватись великою кількістю письменників, які трудяться для малечі. Але кожен з них – постать відома та знана не тільки в Україні, а й поза її межами. І якщо розміщувати їх у певній символічній ієрархії, то на вершині буде безсумнівно Всеволод  Настойко – автор славнозвісних «Тореадорів з Васюківки». Герої цієї книги – Ява та Павлуша – на сьогодні розмовляють вже більше 20 мовами різних країн світу.
30 січня 2015 року Всеволоду Нестайку могло б виповнитись 85 років. На жаль, письменник не дожив менше року до цієї дати. Його книги, а також різні біографічні матеріали представлені на виставці: «Країна сонячного  добра Всеволода Нестайка." 

Прочитай книги:

«Тореадори з Васюківки» (трилогія) (1973): “Пригоди Робінзона Кукурузо» (1964) — повість; «Незнайомець з тринадцятої квартири» (1966); «Таємниця трьох невідомих» (1970) — повість; «В Країні Сонячних Зайчиків» (трилогія) (1994): «Шурка і Шурко» (1956) — збірка оповідань; «Це було в Києві» (1957) — збірка оповідань; «Робінзон Кукурузо» (1970) — п'єса; «Незвичайні пригоди у лісовій школі» (1981) — повість «Скринька з секретом» (1987) — повість; «Таємничий голос за спиною» (1990) — збірка детективів; «Чорлі» (1995) — повість-казка; «Ковалі Щастя, або Новорічний детектив» детективна казка; «Чарівні окуляри» (2006) — повість-казка.
 У нашій бібліотеці є багато книг Всеволода Нестайка. Для тих,  хто читав «Нові  пригоди в лісовій школі»,  є чудова можливість перевірити свої знання казкових  персонажів. На сайті «Бібліоігротека» можна дати відповідь на запитання інтерактивного кросворду.

                               

                                                 

Пам’ятай про Крути

                                                                              

                           Вже стільки проминуло літ,                                       Коли то сам Вкраїни цвіт –

                                                         Юнацтво з блиском у очах–                                              Підняло синьо-жовтий стяг

Багатовікова історія українського народу, насамперед літопис життя і смерті народу-великомученика, на долі якого було досить лиха...І однією з найтрагічніших її сторінок є бій під Крутами.
Дата 29 січня 1918 року увійшла в українську історію як день пам’яті мужніх героїв, що душу й тіло поклали за самостійність, волю та незалежність Батьківщини.
Битва під Крутами – один із важливих сюжетів сучасної української історичної пам’яті, який вже давно перестав сприйматись як рядова історична подія. З того часу минуло вже 97 років, а події знову відтворюються...Майдан, АТО…В нерівному бою гинуть вже не 300, а тисячі невинних людей…І саме напередодні відзначення Дня пам’яті героїв Крут,в нашій киногозбірні  відбулася  історична година:  «Пам’ятай про Крути »,а також користувачі бібліотеки  переглянули відео ролик «Пам’яті героїв Крут присвячується».

 

Україна є, була і буде...

У рядках українського гімну є такі слова: «Станем, браття, в бій кривавий від Сяну до Дону, В ріднім краю панувати не дамо нікому…». Ми їх рідко згадуємо, тому що другий куплет не виконується на різних урочистих заходах. Але саме в цих словах закладено принцип єдиної та соборної України – територіальна цілісність усіх етнічних територій, на яких проживають українці.В бібліотеці відбулася історична година: "Україна є, була і буде...."Ми віримо, що територіальна цілісність України, скріплена кров’ю мільйонів незламних борців, навіки залишатиметься непорушною. Ми свідомі того, що лише в єдності дій та соборності душ можемо досягти величної мети – розбудови економічно й духовно багатої, вільної й демократичної України, забезпечення добробуту нинішніх і наступних поколінь українців. Ми переконані, що відзначення Дня Соборності, вшанування творців Акту Злуки – це не тільки суспільна потреба, а й моральний імператив берегти світлу пам’ять незліченних жертв, протягом віків принесених українським народом на вівтар незалежності, соборності, державності.
Нехай ніхто не половинить
Твоїх земель не розтина,
Бо ти єдина, Україно,
 Бо ти на всіх у нас одна.
 Одна від Заходу й до Сходу,
Володарка земель і вод –
 Ніхто не ділить хай народу,
Бо не поділиться народ.