Україно, ти душа великого народу

  Напередодні найважливіших свят нашої країни - Дня Державного прапора України та Дня Незалежності  в бібліотеці  було проведено історико-літературну годину:"Україно, ти душа  великого народу."Кожен отримав змогу зробити екскурс в історію нашої країни - від прадавніх часів до сьогодення, прослідкувати шлях складного державотворення, ознайомитись з історією затвердження державних символів, згадати видатних українців які впродовж багатьох віків ціною власного життя здобували для батьківщини свободу та незалежність. Сьогоднішня зустріч примусила задуматись кожного ще раз над тим, що ти на землі - людина, і не просто людина, ти - українець, українець патріот.  На жаль, Україна день своєї незалежності зустрічатиме у стані неоголошеної війни, коли кожного дня гинуть люди, які захищають незалежність і територіальну цілісність України, їх пам'ять вшанували хвилиною мовчання.
Була розгорнута книжково-ілюстративна виставка "Ти прекрасна, моя Україно, нашого народу дім", де представлена література, яка висвітлює цю доленосну подію в історії нашої держави й дає цілісне уявлення про основні віхи становлення її незалежності. Композицію із квітів   зробила   Супрун Яна.

Сьогодні 5 серпня, Волинь попрощалася з офіцером 51-ої бригади Віктором Михальчуком, який загинув у боях під Іловайськом. Поховали Героя у селі Піддубці Луцького району. Про це інформує Волинське агентство розслідувань.

Попрощатися з Героєм прийшло декілька десятків людей. Панахиду відслужили десять священників.

Жалібна колона розтягнулася на понад кілометр. Шлях перед труною встеляли квітами та кетягами калини, духовий оркестр виконував траурну музику.

Односельчани пригадують Віктора як працьовитого та чесного чоловіка, на якого можна було покластися.

«На світі мало таких чоловіків, які ведуть себе так, як Віктор. Якщо говорити про порядність та ставлення до роботи – це був перший чоловік», – розповів односельчанин Анатолій Горбатюк. Він пам’ятає Віктора ще зі шкільних часів, коли працював вчителем.

«Він був дуже добрим хлопцем і гарно вчився. Не хочеться вірити, що з життя йдуть хлопці, які є для всіх прикладом», – додав Горбатюк.

Віктора Михальчука мобілізували навесні минулого року, він був заступником командира роти 51-шої бригади. Його тіло знайшли 26 жовтня та поховали у Дніпропетровську як невідомого солдата. Ідентифікували волинянина за аналізом ДНК.

У загиблого залишилася дружина та доньки двох і семи років.

До слова, вчора, 4 серпня, загиблого Героя зустріли на Волині.

В СЕЛО
Іду в село і бачу, як тополі
Мене вітають поглядом здаля.
Як легко дихають у квітучім полі,
Коли під сонцем ніжиться земля...

Мене в селі завжди чекає мати,
Там квітнуть мальви, білі спориші,
І як цей край Волинський не кохати,Коли він будить струни у душі.
Люблю село, яке мене зродило,
Долини, луки, верби і мости.
І  ті стежини, що  у ліс водили,
Курні шляхи любові й доброти.

учениця  7 класу
Дубищенської школи
Рожищенського району
Волинської області
Дудар Розалія





 

НАЙКРАЩИЙ КУТОЧОК ВОЛИНІ

                                                                                                                                                                   Назва селища  Дубище співзвучно перекликається зі словом дуб.Дуб усім деревам дерево.наші предки вірили що це дерево Бога грому Перуна.Грізний був Перун перший серед слов’янських богів  і богинь.Усе живе і не живе тремтіло перед його силою і був він страшний в своєму гніві:дуже потрясав світом метаючи вогняні стріли, в одну мить спопеляв непокірних.Щоб задобрити Перуна,слов’яни поклонялись його дереву-дубові,приносили жертви у священних дубових гаях.На честь бога у святилищах день і ніч палали багаття  з дубових  дров, служителі  святилищ  не даремне пильнували щоб вогонь не згас бо тоді  їх чекала страшна кара.Отож  із давніх  давен  дуб ознака сили,святості, найвищої  шани.                                                                                                                                                                       
  Легенда про Дубище                                                                                                                                                                                    
Красивий парубок покохав молодицю.Хотіли вони одружитися та кляті вороги на Русь набігли. І пішов парубок землю рідну захищати. Просив він дівчину , щоб пам’ятала і чекала його.Проте не витримала молодиця і віддала своє серце іншому.Повернувся парубок додому і заплакав з відчаю.Не став її докоряти , а лише просив Перуна зробити його дубом в її садочку.Щоб виходила вона в садочок і слухала як він плаче,щоб кожного мандрівника міг він своїми гілками вкрити і розповісти про свою долю.І зробив його Бог дубом в тім садочку, і  тепер кожен раз коли відпочиваєш під дубом в тім садочку,чуєш розповідь про долю того парубка:Господи!Спасибі тобі, щоб не розлучив мене з коханою моєю не во плоті,буду я віками стояти , любов прославляти, добро людям давати,рани промивати,недуг  проганяти.прости мені,Господи,хоробрим я був , молодицю кохав!Забула вона мене,зрадила.Користь роду людському несу,в віках земну красу. Здоровими вам кохання хранити.Їжте мене, рота промивайте, від голоду спасу, теплом зігрію , недуг прожену,темні сили здолаю.Від зливи я вкрию,серце заспокою!Спаси і помилуй,Господи,рід людський!...

Учениця 8 класу  Вальчук Вікторія

 Дубищенської школи

 Рожищенського району

Волинської області