Їх долі обпалені війною

"За сум гіркий, за чорні дні 

 Пробач мені, навік пробач.

 Я впав на тій чужій землі 

 Та тільки ти, благаю я, не плач", - такі слова звучать у пісні Назарія  Яремчука "Не жди мене", присвяченій пам'яті воїнів війни у Афганістані. 

Щороку 15 лютого Україна вшановує учасників бойових дій на території інших держав. І хоч ми сьогодні знаходимось в умовах війни на території нашої Батьківщини, все ж знаходимо час для спогаду про інтернаціональний подвиг українських солдат у ХХ столітті. Так, разом з учнями 6 класу  провели вечір-зустріч "Їх  долі обпалені війною." Цікавою була розповідь  Зелінського   Валентина   Михайловича.

Для сучасних школярів Афганістан - це просто країна в Середній Азії, а війна 1979-1989 рр. - просто рядок у підручнику історії. Саме для того, щоб змінити таке ставлення, ми проводимо пам'ятні заходи: розповідаємо про "каравани", моджахедів, афганську спеку, загони "стройбату", демонструємо документальні світлини та відео сюжети. Адже війна, незалежно від географії, залишається війною, а подвиг та жертва солдат залишаються безцінними та вічними.